 |
Тобто, про те, як вимірюється небезпека впливу хімічних речовин на людину. |
| для оцінювання істиного впливу хімічних речовин на будь-кого повинні бути проведені реальні досліди. | Адже, живі люди - це живі люди! Принаймні, офіціально. А якщо хтось і ставить, то це переслідується законом. Знов таки, офіціально. | чи є шкідливим, наприклад, якись клей-герметик, вода із свердловини або штукатурна суміш, для людини, якщо їми неможливо напоїти піддослідних людей та перевірити, що буде? |
заради доказів своєї ідеї можуть віддати життя, коли випивають цей тринітротолуол, гліцерин, штукатурку та інші хімікалії. |
| Оскільки для визначення токсичності певної речовини необхідна серія експериментів. Це пов'язано зі статичною обробкою даних. В статистиці, без якої справжньому вченому нікуди, є поняття похибки експеримента (значення, яке визначає, чи можна вірити тому, що відбулося із вченим, який щось випив). | то вірогідність того, що речовина токсична, дорівнює 50 %. Тобто, половині випадків зі всіх. Хоча, звісно, це може бути і не так - індивідуальна переносимість тощо. Наприклад, один вип'є 5 літрів горілки - і нічого. А інший - п'ять крапель чи 50 грам, і вже відключився. | необхідно набагато більше спостережень, ніж одне. Наприклад, в тисячу. А може і більше. Таку кількість людей поїти всякою гидотою точно ніхто не буде (ну двох, ну п'ятьох, але ж не 2000 людей!). | |
1. Механізм можливого впливу орієнтовно отруйної речовини приблизно відомий.
| 2. Цей механізм у миші більш менш схожий на те, що теоретично повинно відбуватися в організмі людини (оскіль вони обидва - хребетні і теплокровні). | 3. Висновок - будемо використовувати мишей. |
| 
| На перший погляд так нічого, здається, що все правильно. |
| Якщо вам цікаво читати далі, читайте ДАЛІ |
|