Це не дуже тривала, але повчальна істроія про вимірювання шкоди.

Безумовно, що

для оцінювання істиного впливу хімічних речовин на будь-кого повинні бути проведені реальні досліди.

Досліди можна проводити на всіх, окрім людини.

Адже, живі люди - це живі люди! Принаймні, офіціально. А якщо хтось і ставить, то це переслідується законом. Знов таки, офіціально.

І як же вченим визначити,

чи є шкідливим, наприклад, якись клей-герметик, вода із свердловини або штукатурна суміш, для людини, якщо їми неможливо напоїти піддослідних людей та перевірити, що буде?

Деяки вчені

Але, нажаль, єдиний летальний (або не летальний) випадок нічого не вирішує.

Оскільки для визначення токсичності певної речовини необхідна серія експериментів. Це пов'язано зі статичною обробкою даних. В статистиці, без якої справжньому вченому нікуди, є поняття похибки експеримента (значення, яке визначає, чи можна вірити тому, що відбулося із вченим, який щось випив).

Якщо спостерігався в експерименті та помер (чи не помер) один піддослідний вчений,

то вірогідність того, що речовина токсична, дорівнює 50 %. Тобто, половині випадків зі всіх. Хоча, звісно, це може бути і не так - індивідуальна переносимість тощо. Наприклад, один вип'є 5 літрів горілки - і нічого. А інший - п'ять крапель чи 50 грам, і вже відключився.

Для того, щоб наблизити рівень достовірності експерименту до 99 %,

необхідно набагато більше спостережень, ніж одне. Наприклад, в тисячу. А може і більше. Таку кількість людей поїти всякою гидотою точно ніхто не буде (ну двох, ну п'ятьох, але ж не 2000 людей!).